трумна
И, ж., діал. Труна.
Стоїть, як мрець, що трумну покидає,
аби переповісти сім досад. (П-2:25);
так течія приземлених бажань,
ласуючи парсун потворні трумни,
мене затисав в шпарі животіння
і вимовила владно: тут існуй. (П-2:33).
Словник поетичної мови Василя Стуса