харити

(грец. Charites), Харит, мн. У давньогрецькій міфології — три богині краси — Євфросинія (радість), Талія (процвітання), Аглая (блиск).

Уже життя моє прожите,

коли і як — то й не збагну.

А десь за ґратами харити

вістують радісну весну. (ЧТ:58);

Химери

тобі іржаві прочинили двері,

де гнались кажани услід харит. (ЧТ:118).

Значення в інших словниках

1. харити — ХАРИ́ТИ, мн. В давньогрецькій міфології богині краси й радості; (у римлян грації).  Словник української мови у 20 томах
2. харити — Ить, 3-я ос. одн. 1. Стан небажання чимось займатись. По собі знаю, як тебе харшпь, то все — тим більше коли на носі вступ, екзамени, а кругом літо (Інтернет). 2. Погане самопочуття. 3. нарк. Наркотична абстиненція. 4. -рю, -риш, недок. Набридати. Риня! Ти мене вже починаєш харити (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
3. харити — (-рю, риш) недок., кого. 1. Здійснювати статевий акт з кимсь. БСРЖ, 643; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 643.  Словник жарґонної лексики української мови
4. харити — I хар`ити-рит, мн. У давньогрецькій міфології – богині краси й радості (у римлян – грації). II х`арити-рю, -риш, недок., перех., зах. Чистити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. харити — хари́ти (грец. Χάριτες) в давньогрецькій міфології богині краси й радості (у римлян – грації). Три Х. – Євфросинія (радість), Талія (процвітання) і Аглая (блиск) вважалися доньками Зевса.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. харити — Харити, -рю, -риш гл. Чистить. Вх. Зн. 76. Всі птиці харили кирничку, те й пані казали. ЕЗ. V. 81.  Словник української мови Грінченка