троп

(гр. tropos — звоpот) пеpеносне вживання слiв, пpи якому вiдбувається пpиpощення змiсту i конотацiї. Тpопи — це словеснi обpазнi засоби, словесні фігури: метафоpи, епiтети, поpiвняння, метонiмiя, синекдоха, лiтота, гiпеpбола, перифраза, персоніфікація, алегорія, гіпербола, іронія.

Значення в інших словниках

1. троп — троп 1 іменник чоловічого роду образний вислів троп 2 іменник чоловічого роду алюр діал.  Орфографічний словник української мови
2. троп — А. Слово або вислів, вживаний у переносному значенні для досягнення якнайбільшої виразності (метафора, метонімія, гіпербола, епітет тощо).  Літературне слововживання
3. троп — (від гр. tropos — зворот) — 1. В давньогрецькій музичній теорії — позначення транспозиційної гами. 2. В середньовічній системі ладів — одна з назв церковного ладу (Модус, Церковні лади).  Словник-довідник музичних термінів
4. троп — (від грец. τρόπος – зворот) слово чи вислів, вжиті у переносному, образному значенні. До Т. належать метафора, метонімія, алегорія, гіпербола, літота.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. троп — ТРОП¹, а, ч., літ. Слово або мовний зворот, вжиті в переносному, образному значенні. Властивістю поетичного стилю Рильського є багатство тропів – метафор, символів, алегорій, уподібнень, багатство епітетів та порівнянь (А.  Словник української мови у 20 томах
6. троп — I -а, ч. 1》 літ. Слово або мовний зворот, вжиті в переносному, образному значенні. 2》 В історії філософії – назва аргументів, на основі яких представники античного скептицизму критикували тогочасні філософські системи...  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. троп — РИСЬ (швидкий алюр), КЛУС, ТРОП діал.  Словник синонімів української мови
8. троп — Троп, -пу м. Въ выраж.: у троп — рысью. Кінь іде у троп. Вх. Зн. 67.  Словник української мови Грінченка