абикуди
АБИ́КУДИ, присл. Хоч куди, у будь-яке місце.
Присутні засміялися, відзначивши, що "баритон" має свою думку і не так спроста погодиться абикуди їхати (Ле, Право.., 1957, 53);
// Без певного напряму.
Вийшов Карній з двору за ворота, став, прихилився до стовпа, дивиться абикуди, нічого не бачить, нічого не чує. (Л. Укр., III, 1952, 560).
Словник української мови (СУМ-11)