абикуди
БУ́ДЬ-КУДИ (у будь-яке місце), АБИ́КУДИ рідше, ХОЧ КУДИ́ розм., КУДИ́-БУДЬ розм. рідше; КУДИ́ ЗАВГО́ДНО розм., КУДИ́ ПОПА́ЛО (КУДИ́ ПОПАДЕ́) розм., КУДИ́ ХО́ЧЕШ (ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., КУДИ́ ПРИПА́ЛО (КУДИ́ ПРИПАДЕ́) розм. рідше, КУДИ́ ПРИЙШЛО́СЯ (КУДИ́ ПРИ́ЙДЕТЬСЯ) розм. рідше, КУДИ́ Б (ТО (ТАМ)) НЕ БУЛО́ (НЕ БУ́ДЕ) розм. (будь-куди без розбору). Отже, тікатиме (Порфир) будь-куди, тільки не додому (О. Гончар); Змагаються скоріш забити гола Абикуди: у просвіт між дубів Чи в плесо річки (В. Бичко); (Аквіла:) Хоч куди подайся — вмерти треба, як не тепер, то згодом (Леся Українка); Я намагався її підбадьорити, казав, що удвох ми дійдемо куди завгодно (О. Гуреїв); Насів (Йосель) на Хаїма й почав бити його кулаками куди попало — по голові, по грудях... (Г. Хоткевич); — Поля й ґрунти тут тепер суспіль мої, а ви йдіть собі куди хочете (І. Нечуй-Левицький). — Пор. куди́-не́будь.
Словник синонімів української мови