армієць
АРМІ́ЄЦЬ, йця, ч.
1. Той, хто служить в армії (в 1 знач.); військовослужбовець.
— Прийшла, значить, революція.. — сидить Ілліч у Кремлі. Державою керує, мудрі справи вирішує, на білих шле червоних армійців воювати за свободу (Ю. Янов., І, 1954, 7).
2. дорев. Військовослужбовець армії (в 4 знач.); не гвардієць.
Словник української мови (СУМ-11)