артільник

АРТІ́ЛЬНИК, а, ч. Член артілі.

Посходилися до червоного кутка всі артільники, вся бригада: хлопці, дівчата, старші люди… (Вишня, І, 1956, 414);

По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Епік, Тв., 1958, 285).

Значення в інших словниках

1. артільник — арті́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. артільник — -а, ч. Член артілі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. артільник — АРТІ́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що арті́лець. По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік).  Словник української мови у 20 томах
4. артільник — Арті́льник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)