атестація
АТЕСТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Дія за знач. атестува́ти.
Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (Еллан, II, 1958, 286).
2. Характеристика фахових знань та ділових якостей службовця; відзив, висновок про кого-,що-небудь.
— Степан у нас — молодець! — похвалив замполіт емтеесівського кур’єра.. Така атестація цілком влаштовувала Степанка (Збан., Переджнив’я, 1955, 320).
Словник української мови (СУМ-11)