аудієнція
АУДІЄ́НЦІЯ, ї, ж. Офіційний прийом у глави держави або в особи, що займає високий державний пост.
Па урочистій аудієнції Сагайдачний передав королевичеві полонених воєвод (Тулуб, Людолови, II, 1957, 336);
// Про приватний прийом, особисту розмову.
— Можеш зміркувати, любий мій, що з сеї аудієнції я вийшов.. увесь облитий потом (Фр., III, 1950, 245);
Вона подзвонила й попросила негайно аудієнції в хірурга (Смолич, І, 1958, 141).
Словник української мови (СУМ-11)