бабин
БА́БИН, а, е. Належний бабі ( див. ба́ба¹ у 1-3 знач.).
Хлопець аж спотикається за саньми у ковзьких бабиних шкарбанах (Гончар, II, 1959, 151);
— Ой, не гудьте мене, що я на ці збори прителіпалась, — мовляв, хай бабине слово почують (Ю. Янов., І, 1954, 13).
◊ Ба́бине лі́то:
а) погідні, теплі дні на початку осені.
День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо (Н.-Лев., II, 1956, 183);
Стояла тепла осінь, бабине літо (Ле, Наливайко, 1957, 7);
б) павутиння, що літає в цей період.
"Бабине літо" висіло по віттях, як прядиво (Л. Укр., III, 1952, 738).
Словник української мови (СУМ-11)