бабинець
БАБИНЕ́ЦЬ, нця, ч. Окреме місце в церкві, де стоять жінки.
Церква була зовсім порожня, тільки в бабинці стояли три баби в намітках (Н.-Лев., II, 1956, 268);
З усіх кутків бабинця, як на знак, починають баби голосно сякатися (Коцюб., І, 1955, 88).
Словник української мови (СУМ-11)