бабинець
БАБИ́НЕЦЬ, нця, ч.
1. Окреме місце в церкві, де стоять жінки.
Церква була зовсім порожня, тільки в бабинці стояли три баби в намітках (І. Нечуй-Левицький);
З усіх кутків бабинця, як на знак, починають баби голосно сякатися (М. Коцюбинський).
2. архт. Західна частина тризрубної православної культової споруди в українському дерев'яному храмобудуванні.
Три зруби, укладені в напрямку схiд – захід, з яких середній зруб за параметрами більший, утворюють класичний тип української тризрубної церкви з відповідними примiщеннями – вівтар, нава, бабинець (з наук. літ.);
Гримнула на дзвіниці гармата, чорна намітка диму осіла на заметі лівого бабинця (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)