бабитися
БА́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ба́бляться; недок., зневажл. Виявляти безвільність, нерішучість, розніженість.
— Годі бабитись, годі, як дитя за метеликом, ганятись за власними привидами! (Фр., III, 1950, 405);
— Якого мені біса тут сидіти — здивувався Бульба, звертаючись до Товкача. — Щоб я став гречкосієм, пічкуром. Доглядати вівці та свині та з жінкою бабитися (Довж., І, 1958, 220).
Словник української мови (СУМ-11)