бабитися
БА́БИТИСЯ, блюся, бишся; недок., мн. ба́бляться; зневажл.
Виявляти безвольність, нерішучість, розніженість.
– Годі бабитись, годі, як дитя за метеликом, ганятись за власними привидами! (І. Франко);
– Якого мені біса тут сидіти, – здивувався Бульба, звертаючись до Товкача. – Щоб я став гречкосієм, пічкуром. Доглядати вівці та свині та з жінкою бабитися (О. Довженко);
Онук колишнього кошового подався бабитися й багатіти (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)