бабка

БА́БКА¹, и, ж.

1. Те саме, що ба́ба¹ и, 6, 7.

Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (Коб., І, 1956, 405);

Івась занедужав… Усіх бабок понакликала [Уляна] (Мирний, І, 1954, 301).

2. Пестл. до ба́ба¹ 2.

Вони регочуть. — Іди, кажуть, бабко, додому, ми не те міряємо… (Коцюб., II, 1955, 24).

БА́БКА², и, ж. Одна з частин токарного верстата, призначених для закріплення оброблюваної деталі.

Токарний верстат складається з таких частин: станини, передньої бабки, задньої бабки, підручника, або супорта (Стол.-буд. справа, 1957, 164).

БА́БКА³, и, ж.

1. У копитних тварин — суглоб над копитом ноги.

Білограй звернув з дороги на стернище. Коні грузли по самі бабки (Мушк., Чорний хліб, 1960, 68);

Для швидкоалюрних коней хорошими бабками вважаються довгі, сухі, з нормальним нахилом і міцними зв’язками (Конярство, 1957, 16).

2. Кістка цього суглоба, що вживається для гри.

БА́БКА⁴, и, ж. Коваделко, на якому здебільшого клепають коси.

На бабці клепав собі щось замурзанв хлоп’ я (Головко, II, 1957, 222);

Антін дістав з горища бабку, зняв свою стару косу і сів її клепати (Чорн., Визвол. земля, 1950, 58).

БА́БКА⁵, и, ж. Страва з локшини, рису, сиру і т. ін.

Дуже популярні [для литовської кухні] другі страви з картоплі (бабки.., млинці картопляні) (Технол. пригот. їжі, 1957, 5).

БА́БКА⁶, и, ж. Хижа комаха з довгим тонким тілом і двома парами великих прозорих крил.

До неї [маківки] раз у раз літа бджола. Бабок, метеликів над нею граб сила (Греб., I,1957, 54);

А над стеблиною вже тремтить сітчастими крилами темно-синя й блискуча в сяйві сонця бабка! (Шиян, Гроза.., 1956, 667).

БА́БКА⁷, и, ж. Купка складених на полі снопів жита, льону і т. ін.

Свіжовибраний льон вручну в’язали в снопи і розставляли їх у бабки для просушування (Колг. Укр., 6,1962, 32).

БА́БКА⁸, и, ж. Петелька, на яку застібають гаплик.

БА́БКА⁹, и, ж., діал. Подорожник.

[Марина:] Ідіть лиш у поле та нарвіть бабок (Кроп., II, 1958, 318).

БА́БКА¹⁰, и, ж., діал. Гриб підберезник.

Гайку, гайку, дай нам гриба і бабку! (Номис, 1864, № 340).

Значення в інших словниках

1. бабка — Ба́бка: — подорожник [54]  Словник з творів Івана Франка
2. бабка — ба́бка 1 іменник жіночого роду, істота бабуся * Але: дві, три, чотири ба́бки ба́бка 2 іменник жіночого роду частина верстата * Але: дві, три, чотири ба́бки ба́бка 3 іменник жіночого роду суглоб над копитом * Але: дві, три...  Орфографічний словник української мови
3. бабка — I -и, ж. 1》 Те саме, що баба I 1), 6), 7). 2》 Пестл. до баба I 2). II -и, ж. Одна з частин металорізального або деревообробного верстата, призначена для закріплення оброблюваної деталі. III -и, ж. 1》 У копитних тварин – суглоб над копитом ноги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бабка — БА́БКА¹, и, ж. 1. Те саме, що ба́ба¹ 1, 6, 7. Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (О. Кобилянська); Івась занедужав... Усіх бабок понакликала [Уляна] (Панас Мирний). 2. зневажл. Те саме, що ба́ба¹ 2. Вони регочуть.  Словник української мови у 20 томах
5. бабка — ба́бка I.кул. здобна булка (ст) ба́бка II.подорожник (рослина)(ср, ст): Як вдариш собі якесь місце, руку чи ногу, то треба прикласти пом'яту бабку, і опух зійде (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. бабка — (-и) ж. 1. крим. Каблучка, перстень. БСРЖ, 42; СЖЗ, 13. 2. мн. бабки, -бок; крим., жрм. Гроші. Часу тобі — година! Якщо о восьмій не з'явишся з бабками, іду в мінтовку<...> (В. Врублевський, Замах на генсека); Розумієш, я роблю бабки на машинах (А.  Словник жарґонної лексики української мови
7. бабка — див. баба; ковадло  Словник синонімів Вусика
8. бабка — Шапинковий гриб класу базидіоміцетів; росте в листяних і мішаних лісах; їстівний; поширений на Поліссі та в лісостепу.  Універсальний словник-енциклопедія
9. бабка — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..).  Фразеологічний словник української мови
10. бабка — I. БА́БА (стара жінка), СТАРА́ розм., БА́БКА розм. Був собі дід та баба (з казки). Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ'яненко). ПОВИТУ́ХА розм. (жінка, яка приймає дитину в породіллі, допомагає при пологах), СПОВИТУ́ХА розм.  Словник синонімів української мови
11. бабка — Ба́бка, -бки, -бці; бабки́, бабо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. бабка — Стовпчик між кроквами, призначений для підтримки підвішеної до нього горизонтальної затяжки.  Архітектура і монументальне мистецтво
13. бабка — Бабка, -ки ж. ум. отъ баба. 1) Употребляется какъ ум. отъ баба 2. Старій бабці добре і в шапці. Ном. № 8673. Сидить бабка на печі, в головку ся скрепче. Чуб. V. 1130. 2) = баба 3. Промовила бабка до... свого внука. Гн. І. 182. 3) = баба 4. 4) = баба...  Словник української мови Грінченка