бабка
БА́БКА¹, и, ж.
1. Те саме, що ба́ба¹ 1, 6, 7.
Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (О. Кобилянська);
Івась занедужав... Усіх бабок понакликала [Уляна] (Панас Мирний).
2. зневажл. Те саме, що ба́ба¹ 2.
Вони регочуть. – Іди, кажуть, бабко, додому, ми не те міряємо... (М. Коцюбинський).
БА́БКА², и, ж.
Одна з частин токарного верстата, признач. для закріплення оброблюваної деталі.
Токарний верстат складається з таких частин: станини, передньої бабки, задньої бабки, підручника, або супорта (з навч. літ.).
БА́БКА³, и, ж.
1. У копитних тварин – суглоб над копитом.
Білограй звернув з дороги на стернище. Коні грузли по самі бабки (Ю. Мушкетик);
Для швидкоалюрних коней хорошими бабками вважаються довгі, сухі, з нормальним нахилом і міцними зв'язками (з наук. літ.).
2. Кістка цього суглоба, яку використовують для гри.
Вправно кидати бабки.
БА́БКА⁴, и, ж.
Коваделко, на якому здебільшого клепають коси.
На бабці клепає собі щось замурзане хлоп'я (А. Головко);
Антін дістав з горища бабку, зняв свою стару косу і сів її клепати (С. Чорнобривець).
БА́БКА⁵, и, ж.
Страва з картоплі, локшини, рису, сиру і т. ін.
Дуже популярні для литовської кухні другі страви з картоплі (бабки, млинці картопляні) (з наук.-попул. літ.).
БА́БКА⁶ див. ба́бки¹.
БА́БКА⁷, и, ж.
Купка складених на полі снопів жита, льону і т. ін.
Свіжовибраний льон вручну в'язали в снопи і розставляли їх у бабки для просушування (з наук. літ.).
БА́БКА⁸, и, ж., діал.
Петелька, на яку застібають гаплик.
БА́БКА⁹, и, ж., діал.
Подорожник.
[Марина:] Ідіть лиш у поле та нарвіть бабок (М. Кропивницький);
Цілющі властивості подорожника (по-народному він іще зветься бабка) здавна використовували для загоєння ран (з наук.-попул. літ.).
БА́БКА¹⁰, и, ж., розм.
Гриб підберезник.
Гайку, гайку, дай нам гриба і бабку! (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)