баб’ячий
БА́Б’ЯЧИЙ, а, е. Прикм. до ба́ба¹ 3.
[Xрапко:] Ця [Галька], здається, змогла б дати мені підпомоги. Та що? Не баб’ячих рук це діло (Мирний, V, 1955, 122);
В кількох кроках від лугу, звідки вжед олинав баб’ячий сміх і гуки, Ксеня обережно спинила Любу за рукав (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 256);
// Такий, як у баби; власт. бабі, бабам.
Зморшкувате баб’яче обличчя дідугана почервоніло від хвилювання (Донч., III, 1956, 324).
Словник української мови (СУМ-11)