багатющий
БАГАТЮ́ЩИЙ, а, е. Дуже багатий.
— Чи то правда, що він багатющий? (Н.-Лев., III, 1956, 363);
А хіба не може зацікавити дитячих письменників така тема, як перетворення грандіозної піщаної пустелі у багатющий плодородний край? (Донч., VI, 1957, 594);
Іван Якович Франка залишив після себе не тільки величезну художню і публіцистичну, але й багатющу наукову спадщину (Наука.., 8, 1956, 8);
Шах був у багатющому східному халаті (Моє життя в мист., 1955, 32).
Словник української мови (СУМ-11)