багнище
БАГНИ́ЩЕ, а, с. Те саме, що багно́ 1 — 3.
У долині, мов у ямі. На багнищі город мріє (Шевч., І, 1951, 245);
— Не любиш мене, а я візьму з горя та й утоплюся в оцім багнищі (Н.-Лев., III, 1956, 343);
У повітрі вогко, аж мокро, а під ногами чвиркало багнище (Епік, Тв., 1958, 384);
А ти, натхнення,.. Не дай заснуть душі співцевій ..У цім багнищі, де загруз Між друзів і служитель муз! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 162).
Словник української мови (СУМ-11)