багнище
БАГНИ́ЩЕ, а, с.
Те саме, що багно́ 1–3.
У долині, мов у ямі. На багнищі город мріє (Т. Шевченко);
– Не любиш мене, а я візьму з горя та й утоплюся в оцім багнищі (І. Нечуй-Левицький);
У повітрі вогко, аж мокро, а під ногами чвиркало багнище (Г. Епік);
За п'ять кроків від моєї засідки з грюкотом упав у багнище бекас (Б. Антоненко-Давидович);
А треба знати, що був тоді навкруги ліс непроходимий .. та багнища великі (У. Самчук);
А ти, натхнення, .. Не дай заснуть душі співцевій .. У цім багнищі, де загруз Між друзів і служитель муз! (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Словник української мови (СУМ-20)