байдикувати
БАЙДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок; розм. Нічого не робити, нічим не займатися.
Яким почав байдикувати й залежуватись (Н.-Лев., І, 1956, 181);
День у день тинявся він без діла, байдикуючи по станції (Кач., II, 1958, 360).
Словник української мови (СУМ-11)