байдикування
БАЙДИКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. байдикува́ти.
Тепер у мене знов робочий період після недовгого періоду байдикування (Л. Укр., V, 1956, 88);
Вчитель запідозрив учня в байдикуванні і лінощах (Збан., Старший брат, 1952, 57).
Словник української мови (СУМ-11)