байдикування

байдикува́ння

-я, с., розм.

Дія за знач. байдикувати.

Значення в інших словниках

1. байдикування — байдикува́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. байдикування — БАЙДИКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. байдикува́ти. Тепер у мене знов робочий період після недовгого періоду байдикування (Леся Українка); Вчитель запідозрив учня в байдикуванні і лінощах (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
3. байдикування — ЛЕ́ДАРСТВО (відсутність бажання діяти, працювати), ЛІ́НОЩІ мн., ЛІНЬ, ЛЕДАРЮВА́ННЯ, ДАРМОЇ́ДСТВО зневажл., БАЙДИКУВА́ННЯ розм., ЛІ́НЬКИ мн., розм., БАГЛАЇ́ мн., розм. рідше. — Людина.. старіє на сьомому десятку літ.  Словник синонімів української мови
4. байдикування — Байдикува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. байдикування — БАЙДИКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. байдикува́ти. Тепер у мене знов робочий період після недовгого періоду байдикування (Л. Укр., V, 1956, 88); Вчитель запідозрив учня в байдикуванні і лінощах (Збан., Старший брат, 1952, 57).  Словник української мови в 11 томах
6. байдикування — Байдикува́ння, -ня с. Ничего недѣланіе, баклушничанье. І не докучило тобі байдикування? Не змогла б я отако байдикуючи день-у-день без роботи жити. Харьк. г.  Словник української мови Грінченка