баламкати
БАЛА́МКАТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. Бити в дзвін; дзвонити.
На дзвіниці.. монотонне баламкав одинокий дзвін (Гжицький, У світ.., 1960, 11).
2. Недбало махати.
А впорожні йшла [Улянка] помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Л. Укр., III, 1952, 664).
Словник української мови (СУМ-11)