баламкати
БАЛА́МКАТИ, аю, аєш, недок., діал.
1. Бити в дзвін; дзвонити.
На дзвіниці .. монотонно баламкав одинокий дзвін (В. Гжицький);
На цвинтарі співали дівчата... Весь час в неладі баламкали дзвони (У. Самчук);
Десь аж під рахманними хмарами .. мелодійно баламкали дзвони (І. Нижник).
2. Недбало махати.
А впорожні йшла [Улянка] помалу, човгаючи ногами і безсило баламкаючи руками (Леся Українка);
Гей, гей! Сів на ліжку і баламкав ногами (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)