баламут

БАЛАМУ́Т, а, ч.

1. Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник.

А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за грати Давно уже пора саджати (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 113);

// Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник.

Переді мною був не той Павло, безжурний співун і баламут, якого я звик бачити (Збан., Ліс. красуня, 1955, 10).

2. Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні; спокусник, зальотник.

Баламуте, вийди з хати; Хочеш мене закохати, Закохати та й забути, — Всі ви, хлопці, баламути! (Народна пісня);

[Водяник:] Ти, клятий баламуте, ще знатимеш, як зводити русалок! (Л. Укр., III, 1952, 191).

3. діал. Риба макрель; скумбрія.

Невід був повнісінький баламутів, осятрів, білуги (Н.-Лев., II, 1956, 249).

Значення в інших словниках

1. баламут — баламу́т іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. баламут — І БАЛАМУТА (підбурювач) бунтівник, г. підбехтувач, р. каламутник; Р. бешкетник; (звідник) зальотник, звабник, спокусник; (риба) скумбрія, макрель.  Словник синонімів Караванського
3. баламут — -а, ч. 1》 Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. || Той, хто поводиться задерикувато, чия поведінка виходить за межі норми; бешкетник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. баламут — БАЛАМУ́Т, а, ч. 1. розм. Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник. А воєвода вже кричить: – Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. баламут — бала́мут 1. тюр. пакунок, передача (ст)|| = балува 2. вул. гаманець, торбинка із грішми (ст): – То хай отец приймуть від мене цих кілька кавалків на Службу Божу, – напирав далі пан Бик...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. баламут — див. вередливий; звабник; легковажний; непокірний  Словник синонімів Вусика
7. баламут — I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить!...  Словник синонімів української мови
8. баламут — Баламут, -та м. 1) Возмутитель, нарушитель душевнаго покоя, обольститель. Чуб. V. 398. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш: як поїдеш, то й забудеш. н. п. 2) Знахарь. Чуб. III. 193. 3) Рыба: макрель, Scombres scombrus. Черном. Вх. Пч. II. 21.  Словник української мови Грінченка