банальний
БАНА́ЛЬНИЙ, а, е. Який утратив виразність через часте повторення; утертий, неоригінальний.
Він танцював з нею кілька турів, обмінявся кількома банальними фразами (Фр., VII, 1951, 238);
Чижик підкинув до підборіддя скрипку.. і зацигикав банальну полечку (Панч, І, 1956, 197);
Звичайно, банальні, заяложені рими не можуть нікого зворушити (Рад. літ-во, 5, 1958, 27);
// Буденний, звичайний.
Вже й черемха розпускається — Хоч банальна, а така. Що безсило опускається І в деструктора рука (Рильський, І, 1956, 94).
Словник української мови (СУМ-11)