банально
БАНА́ЛЬНО. Присл. до бана́льний.
За столом [Никодим] був привітний і банально дотепний (Кол., Терен.., 1959, 339);
— А життя ж мав свої терни, висловлюючись банально (Ле, Міжгір’я, 1953, 546);
// у знач. присудк. сл.
З чого ж почати [книгу]? Може з чайки, яка одиноко в’ється, наче когось шукає на дні морському?.. Ні, то банально (Кучер, Голод, 1961, 195).
Словник української мови (СУМ-11)