барабанщик
БАРАБА́НЩИК, а, ч.
1. Той, хто вибиває на барабані такт, сигнали і т. ін.
Починається парад частин гарнізону. Його відкриває струнка колона юних барабанщиків (Рад. Укр., 11.XI 1952, 3);
— Крроком рруш! — люто гримнув Гусейн-ага, змахнувши ятаганом, — Барабанщиків наперед..! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 451);
// Музикант, що грає в оркестрі на барабані та інших ударних інструментах.
Вже грав оркестр.. Веселий барабанщик так брязкотів мідними тарілками, що аж у вухах лящало (Ткач, Плем’я.., 1961, 136);
— А що по весіллях ходить, то що ж тут такого? В нього професія така, барабанщик (Кучер, Трудна любов, 1960, 62).
2. Робітник, що працює біля барабана молотарки.
Хлопчак подавав із стіжка снопи на машину дівчині, яка шпурляла їх у руки барабанщикові (Ю. Янов., Мир, 1956, 103).
Словник української мови (СУМ-11)