барабанщик
БАРАБА́НЩИК, а, ч.
1. Той, хто вибиває на барабані такт, сигнали і т. ін.
– Крроком рруш! – люто гримнув Гусейн-ага, змахнувши ятаганом, – Барабанщиків наперед..! (З. Тулуб);
Починається парад частин гарнізону. Його відкриває струнка колона юних барабанщиків (з газ.);
// Музикант, що грає в оркестрі на барабані та інших ударних інструментах.
– А що по весіллях ходить, то що ж тут такого? В нього професія така, барабанщик (В. Кучер);
Вже грав оркестр .. Веселий барабанщик так брязкотів мідними тарілками, що аж у вухах лящало (Д. Ткач).
2. Робітник, що працює біля барабана молотарки.
Хлопчак подавав із стіжка снопи на машину дівчині, яка шпурляла їх у руки барабанщикові (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)