барвінок

БАРВІ́НОК, нку, ч. Трав’яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами.

Барвінок цвів і зеленів. Слався, розстилався (Шевч., II, 1953, 346);

Росте на пагорбі маленькому землі Серед могил загиблих партизанів Барвінок голубий (Рильський, Урожай, 1950, 96);

*У порівн. Хлопець молодий, як барвінок (Номис, 1864, № 8462);

Накладено вівцям за драбинки пахучого гірського сіна, дрібного та зеленого, як барвінок (Фр., III, 1950, 271).

Значення в інших словниках

1. барвінок — -нку, ч. Трав'яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. барвінок — БАРВІ́НОК, нку, ч. Трав'яниста рослина родини кутрових з вічнозеленим листям і голубуватими квітами. Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Т.  Словник української мови у 20 томах
3. Барвінок — Барві́нок іменник жіночого роду, істота псевдонім письменниці  Орфографічний словник української мови
4. БАРВІНОК — • "БАРВІНОК" - щомісячний журнал ЦК ЛКСМУ та Респ. ради Всесоюзної піонерської орг-ції ім. В. І. Леніна для школярів молодших класів. Попередником "Б." був журн. "Жовтеня", що видавався 1928 — 41 у Харкові.  Українська літературна енциклопедія
5. барвінок — Барві́нок, -ві́нку, -нкові, у-ві́нку; -ві́нки, -ві́нків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)