барвінок
БАРВІ́НОК, нку, ч.
Трав'яниста рослина родини кутрових з вічнозеленим листям і голубуватими квітами.
Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Т. Шевченко);
Росте на пагорбі маленькому землі Серед могил загиблих партизанів Барвінок голубий (М. Рильський);
* У порівн. Хлопець молодий, як барвінок (Номис);
Накладено вівцям за драбинки пахучого гірського сіна, дрібного та зеленого, як барвінок (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)