1. Словник української мови у 20 томах

барвінок

БАРВІ́НОК, нку, ч.

Трав'яниста рослина родини кутрових з вічнозеленим листям і голубуватими квітами.

Встала й весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила (Т. Шевченко);

Росте на пагорбі маленькому землі Серед могил загиблих партизанів Барвінок голубий (М. Рильський);

* У порівн. Хлопець молодий, як барвінок (Номис);

Накладено вівцям за драбинки пахучого гірського сіна, дрібного та зеленого, як барвінок (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. барвінок — -нку, ч. Трав'яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Барвінок — Барві́нок іменник жіночого роду, істота псевдонім письменниці Орфографічний словник української мови
  3. БАРВІНОК — • "БАРВІНОК" - щомісячний журнал ЦК ЛКСМУ та Респ. ради Всесоюзної піонерської орг-ції ім. В. І. Леніна для школярів молодших класів. Попередником "Б." був журн. "Жовтеня", що видавався 1928 — 41 у Харкові. Українська літературна енциклопедія
  4. барвінок — Барві́нок, -ві́нку, -нкові, у-ві́нку; -ві́нки, -ві́нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. барвінок — БАРВІ́НОК, нку, ч. Трав’яниста рослина з вічнозеленим листям і голубуватими квітами. Барвінок цвів і зеленів. Слався, розстилався (Шевч. Словник української мови в 11 томах