баришівник

БАРИШІ́ВНИК, а, чол., діал. Баришник.

Ходить собі такий баришівник по торговиці, чи кінській чи худоб’ячій, та й лиш пасе оком, хто з чим показується на торг (Іван Франко, VIII, 1952, 353).

Значення в інших словниках

1. баришівник — бариші́вник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. баришівник — -а, ч., діал. Баришник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баришівник — БАРИШІ́ВНИК, а, ч., діал. Баришник. Ходить собі такий баришівник по торговиці, чи кінській чи худоб'ячій, та й лиш пасе оком, хто з чим показується на торг (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. баришівник — Баришівник, -ка м. Посредникъ при покупкѣ, факторъ, маклеръ. Шух. І. 85. Фр. Пр. 23.  Словник української мови Грінченка