барон
БАРО́Н, а, ч. Дворянський титул, нижчий за графський; особа, що носить цей титул.
Степи, шляхи. Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Шевч., І, 1951, 268);
Дрімучі карпатські ліси були власністю баронів Гредлів, митрополита графа Шептицького й десятків інших політиків (Козл., Сонце.., 1957, 4).
Словник української мови (СУМ-11)