басаман
БАСАМА́Н, у, ч., розм. Смуга на тілі від удару.
Голова в ватажка напухла.., а поперек лиця мав він синій басаман (Фр., III, 1950, 152);
Все тіло в неї в синіх басаманах, як розмальоване, а вона сміється (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 153);
// Смуга на тканині і т. ін.
Моя весільна вишита кошуле!..Твій кожен рубчик, кожен басаман Став наче кров планів моїх, прокльонів (Бажан, Роки, 1957, 254).
Словник української мови (СУМ-11)