баян
БАЯ́Н, а, ч. Велика вдосконалена гармонія із складною системою ладів.
Десь у юрбі, зовсім близько, заграв баян (Донч., V, 1957, 135);
Тихо співають [бійці] вечорами під традиційний матроський баян (Кучер, Чорноморці, 1956, 331).
Словник української мови (СУМ-11)