баяння —
ба́яння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
баяння —
-я, с., фольк. Дія за знач. баяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
баяння —
БА́ЯННЯ, я, с., фольк. Дія за знач. ба́яти. Мати передавала науку баяння, донька переймала її та дякувала богам, що послали до неї стареньку в таке тривожне літо (Д. Міщенко).
Словник української мови у 20 томах
баяння —
Баяння, -ня с. 1) Разсказываніе (сказки). 2) Ворожба, шарлатанство. Угор.
Словник української мови Грінченка