безвихіддя

БЕЗВИ́ХІДДЯ, я, с. Те саме, що безви́хідь.

Мимоволі заглиблювався [Онисько] в гущавину лісову.., немов тріска в хвилях моря, губився він у цьому байрачному безвихідді (Ле, Хмельницький, І, 1957, 105);

Не житла людські — темні печери, повні чорної нужди, злигоднів і безвихіддя (Козл., Сонце.., 1957, 7).

Значення в інших словниках

1. безвихіддя — безви́хіддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. безвихіддя — -я, с. Те саме, що безвихідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвихіддя — БЕЗВИ́ХІДДЯ, я, с. 1. Відсутність, неможливість виходу звідки-небудь. Мимоволі заглиблювався [Онисько] в гущавину лісову.., немов тріска в хвилях моря, губився він у цьому байрачному безвихідді (Іван Ле). 2. Те саме, що безви́хідь.  Словник української мови у 20 томах
4. безвихіддя — БЕЗВИ́ХІДЬ (безвихідне становище), БЕЗВИ́ХІДДЯ, ГЛУХИ́Й КУТ. Батько не хотів залишати сина в безвиході і відчаї (С. Добровольський); З тієї панічної втечі лишилися живими тільки ті, хто вчасно зрозумів свою безпорадність, безвихіддя і здався в полон (І.  Словник синонімів української мови