Значення в інших словниках
-
безвихіддя —
безви́хіддя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
безвихіддя —
БЕЗВИ́ХІДДЯ, я, с. 1. Відсутність, неможливість виходу звідки-небудь. Мимоволі заглиблювався [Онисько] в гущавину лісову.., немов тріска в хвилях моря, губився він у цьому байрачному безвихідді (Іван Ле). 2. Те саме, що безви́хідь.
Словник української мови у 20 томах
-
безвихіддя —
БЕЗВИ́ХІДЬ (безвихідне становище), БЕЗВИ́ХІДДЯ, ГЛУХИ́Й КУТ. Батько не хотів залишати сина в безвиході і відчаї (С. Добровольський); З тієї панічної втечі лишилися живими тільки ті, хто вчасно зрозумів свою безпорадність, безвихіддя і здався в полон (І.
Словник синонімів української мови
-
безвихіддя —
БЕЗВИ́ХІДДЯ, я, с. Те саме, що безви́хідь. Мимоволі заглиблювався [Онисько] в гущавину лісову.., немов тріска в хвилях моря, губився він у цьому байрачному безвихідді (Ле, Хмельницький, І, 1957, 105); Не житла людські — темні печери...
Словник української мови в 11 томах