Значення в інших словниках
-
безвихідь —
безви́хідь іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
безвихідь —
(про почуття безсилля, безнадії, відчаю) хоч з мосту та в воду; хоч вовком вий; хоч кричи [караул (пробі)]; хоч сядь та й плач; хоч головою об стіну бийся; хоч вішайся; хоч кулю в лоб; хоч укороти собі віку; хоч лягай та вмирай (помирай)...
Словник фразеологічних синонімів
-
безвихідь —
Безвихіддя, безнадія, о. глухий кут і всі пох. від БЕЗВИХІДНИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
безвихідь —
[беизвих'ід'] -ход'і, ор. -х'ід':у
Орфоепічний словник української мови
-
безвихідь —
БЕЗВИ́ХІДЬ, ході, ж. Безвихідне становище. Він у безвиході весь час вірив, що то був знак долі, яка вихопить його із содому страху (Р. Іваничук); Дивне почуття – чи то безвілля, чи то безвиході – оволоділо мною (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
безвихідь —
див. біда
Словник синонімів Вусика
-
безвихідь —
БЕЗВИ́ХІДЬ (безвихідне становище), БЕЗВИ́ХІДДЯ, ГЛУХИ́Й КУТ. Батько не хотів залишати сина в безвиході і відчаї (С. Добровольський); З тієї панічної втечі лишилися живими тільки ті, хто вчасно зрозумів свою безпорадність, безвихіддя і здався в полон (І.
Словник синонімів української мови
-
безвихідь —
БЕЗВИ́ХІДЬ, ході, ж. Безвихідне становище. Викликав її до дошки. — Не піду! — уперто сказала вона. Так я зайшов у безвихідь. Ну, що з нею робити? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 102).
Словник української мови в 11 томах