безвихідь
БЕЗВИ́ХІДЬ, ході, ж. Безвихідне становище.
Викликав її до дошки. — Не піду! — уперто сказала вона. Так я зайшов у безвихідь. Ну, що з нею робити? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 102).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗВИ́ХІДЬ, ході, ж. Безвихідне становище.
Викликав її до дошки. — Не піду! — уперто сказала вона. Так я зайшов у безвихідь. Ну, що з нею робити? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 102).
Словник української мови (СУМ-11)