безвихідність
БЕЗВИ́ХІДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безви́хідний 2.
Безвихідність його положення побільшувало ще те почуття, що чув себе безсильним скинути з себе той нечуваний тягар (Фр., III, 1950, 135);
Розуміння власної безвихідності ще дужче лютило його (Шиян, Гроза.., 1956, 442).
Словник української мови (СУМ-11)