безвихідь
БЕЗВИ́ХІДЬ, ході, ж.
Безвихідне становище.
Він у безвиході весь час вірив, що то був знак долі, яка вихопить його із содому страху (Р. Іваничук);
Дивне почуття – чи то безвілля, чи то безвиході – оволоділо мною (Б. Олійник);
Чи не годі кожному окремо шукати вихід зі своєї маленької безвиході? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)