безвиїзний
БЕЗВИ́ЇЗНИЙ, а, е.
1. Постійний, без виїзду (про перебування де-небудь).
До актуальних проблем у фінансовому житті країни, на думку більшості експертів, належать такі види банківського нагляду, як виїзне інспектування та безвиїзний контроль (з газ.).
2. розм. Який не має права або змоги виїхати куди-небудь.
Директорові кінотеатру оголосили вирок – безвиїзний (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)