безвиїзно
БЕЗВИ́ЇЗНО, присл.
Постійно, не виїжджаючи нікуди.
Кирило Іванович Голуб .. безвиїзно живе у своєму хуторі на Глибокій (Панас Мирний);
З'ясували, що вона [теща] безвиїзно живе на Сахаліні (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)