безвихідь

Значення в інших словниках

1. безвихідь — безви́хідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. безвихідь — (про почуття безсилля, безнадії, відчаю) хоч з мосту та в воду; хоч вовком вий; хоч кричи [караул (пробі)]; хоч сядь та й плач; хоч головою об стіну бийся; хоч вішайся; хоч кулю в лоб; хоч укороти собі віку; хоч лягай та вмирай (помирай)... Словник фразеологічних синонімів
3. безвихідь — Безвихіддя, безнадія, о. глухий кут і всі пох. від БЕЗВИХІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
4. безвихідь — [беизвих'ід'] -ход'і, ор. -х'ід':у Орфоепічний словник української мови
5. безвихідь — БЕЗВИ́ХІДЬ, ході, ж. Безвихідне становище. Він у безвиході весь час вірив, що то був знак долі, яка вихопить його із содому страху (Р. Іваничук); Дивне почуття – чи то безвілля, чи то безвиході – оволоділо мною (Б. Словник української мови у 20 томах
6. безвихідь — див. біда Словник синонімів Вусика
7. безвихідь — БЕЗВИ́ХІДЬ (безвихідне становище), БЕЗВИ́ХІДДЯ, ГЛУХИ́Й КУТ. Батько не хотів залишати сина в безвиході і відчаї (С. Добровольський); З тієї панічної втечі лишилися живими тільки ті, хто вчасно зрозумів свою безпорадність, безвихіддя і здався в полон (І. Словник синонімів української мови
8. безвихідь — БЕЗВИ́ХІДЬ, ході, ж. Безвихідне становище. Викликав її до дошки. — Не піду! — уперто сказала вона. Так я зайшов у безвихідь. Ну, що з нею робити? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 102). Словник української мови в 11 томах