безвстидник
БЕЗВСТИ́ДНИК, а, ч., діал. Безстидник, безсоромник.
— Безвстиднику.. Мило надула [Марічка] губи і так лукаво поглядала на нього [Івана] (Коцюб., II, 1955, 346).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗВСТИ́ДНИК, а, ч., діал. Безстидник, безсоромник.
— Безвстиднику.. Мило надула [Марічка] губи і так лукаво поглядала на нього [Івана] (Коцюб., II, 1955, 346).
Словник української мови (СУМ-11)