безвірник
БЕЗВІ́РНИК, а, ч. Людина, яка не визнає існування бога, релігію і бореться з релігійним культом.
— Пан Франка — безвірник, бога не визнає, — сказав, усміхаючись лагідно, отець Михайло (Кол., Терен.., 1959, 136).
Словник української мови (СУМ-11)