безвісний
БЕЗВІ́СНИЙ, а, е. Нікому не відомий; незнаний.
І піде між людьми розладдя, ворожнечі. Чи варт вона, безвісна Пріська з своєю безвісною нуждою, тії спірки? (Мирний, III, 1954, 47);
Багато їх у степу, цих безвісних, безіменних могил по чумацьких шляхах… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 385).
Словник української мови (СУМ-11)